Vijay Pande, який до недавнього часу керував 4-мільярдним фондом a16z Bio + Health, публічно визнав: фонд свідомо відмовився від стратегії масових ставок на стартапи. За його словами, компанія більше «не робить 30 угод на рік» — натомість обирає значно меншу кількість проєктів, у які партнери занурюються глибше і довше.

Це визнання ламає усталений міф венчурного бізнесу: що більше ставок, то вища ймовірність влучити в наступний Google чи OpenAI. Панде описує протилежний рух — від логіки «розкидати капітал і чекати на аутлаєрів» до вибіркового підходу, де кожна інвестиція супроводжується активною участю фонду в розвитку компанії.

За нашою оцінкою, це не приватна примха одного партнера, а симптом ширшого зсуву в AI-венчурі: провідні фонди фільтрують угоди жорсткіше, ніж рік тому, і готові платити за це нижчою швидкістю розгортання капіталу.

Що саме сказав Vijay Pande?

Ключова теза Панде — пряма відмова від «спрей-енд-прей» (spray and pray) моделі, коли фонд закриває десятки дрібних чеків за рік, сподіваючись, що 1-2 з портфеля компенсують решту невдалих ставок. За даними TechCrunch, Панде наголошує на переході до менш агресивної стратегії — фонд обирає менше стартапів, але з глибшим залученням партнерів у кожен з них: від допомоги з наймом до формування продуктової стратегії.

Панде очолював саме напрямок a16z, що перетинає біотех і AI, — сектор, де технологічний ризик (чи запрацює модель, чи пройде клінічні випробування, чи витримає регуляторну перевірку) додається до звичайного ринкового ризику стартапу. У такому середовищі кожна ставка коштує дорожче в часі партнерів, а не лише в грошах.

Чому фонди переходять від масових ставок до вибіркових?

Класична venture-модель будувалася на дешевому капіталі та швидких раундах: фонд міг дозволити собі 20-30 невеликих чеків на рік, знаючи, що переважна більшість не виживе. AI-цикл останніх двох років змінив економіку цієї гри одразу в кількох напрямках:

• оцінки на seed- і Series A-раундах для AI-стартапів злетіли, тож ціна помилки на вході стала вищою;
• капіталомісткість зросла — компаніям, що будують власні моделі чи агентні системи, потрібні суттєві бюджети на обчислення ще до першого продукту;
• диференціація між стартапами, що є «обгорткою над API», і тими, хто будує реальний технологічний рів, стала складнішою для оцінки на ранній стадії.

За такої динаміки 30 дрібних ставок на рік означають 30 поверхневих due diligence-процесів і майже нульову спроможність фонду допомогти кожному портфельному стартапу пережити наступний раунд. Менша кількість угод дозволяє партнерам фактично працювати всередині компаній, а не просто підписувати чеки.

Що це означає для AI-фаундерів уже зараз?

Практичний висновок для команд, що шукають фінансування, — очікуваний рівень перевірки з боку інвесторів зростає, а «легких» чеків від великих імен стає менше. Це особливо відчутно для фаундерів, які раніше розраховували на швидкий seed-раунд без глибокого технічного або бізнес-обґрунтування.

• Готуйтеся до довшого циклу due diligence — фонди на кшталт a16z тепер вкладають більше часу в кожну оцінку.
• Демонструйте не лише демо-версію, а стійку unit-економіку та реалістичний план витрат на обчислення, особливо якщо продукт вимагає власного інференсу чи файнтюну.
• Партнерство з фондом варто розглядати як операційний ресурс, а не лише джерело капіталу — якщо фонд робить менше ставок, він і очікує глибшої співпраці замість пасивного борду.

Водночас менша кількість угод з боку топових фондів не означає менше грошей у секторі загалом — компанії продовжують нарощувати інфраструктурні витрати, як показує і наш розбір того, як OpenAI та Anthropic будують обчислювальну інфраструктуру для RL. Капітал не зникає, він просто концентрується у менших, ретельніше відібраних ставках.

Висновок AiiN: селективність — це нова форма конкуренції за угоди

Наша теза: перехід a16z від масових ставок до вибіркових — це не обережність через страх пропустити наступний бум, а спроба конкурувати за найкращі угоди іншим способом. Коли капітал більше не є дефіцитом, диференціатором фонду стає не розмір чека, а якість підтримки після інвестиції. Фонди, які зможуть запропонувати фаундерам операційну експертизу, а не лише підпис на wire transfer, отримають перевагу в боротьбі за найсильніші команди — навіть якщо кількість угод на рік у них падає вдвічі чи втричі.

Скільки угод на рік типово робить венчурний фонд такого розміру?

Це сильно залежить від стратегії й розміру фонду: ранньостадійні seed-фонди можуть закривати 30-50+ угод на рік, тоді як великі мультистадійні фонди на кшталт a16z історично комбінували і масові seed-чеки, і концентровані ставки на пізніших стадіях. Панде говорить саме про зсув усередині цієї моделі — менше дрібних ставок на користь глибшого залучення.

Чи означає це, що великі раунди для AI-стартапів зникнуть?

Ні, йдеться не про менше грошей загалом, а про іншу структуру розподілу капіталу. Фонди концентрують більші чеки в меншій кількості компаній, яким довіряють найбільше, замість розпорошувати капітал по десятках дрібних ставок — тож найсильніші AI-стартапи можуть отримувати навіть більше фінансування, ніж раніше.