Seattle Times та Newsday 5 вересня 2026 року подали позов проти OpenAI та Microsoft, звинувативши обидві компанії у використанні мільйонів власних статей для навчання мовних моделей без ліцензії чи компенсації. За даними TechCrunch, обидва видання приєдналися до вже досить довгого списку медіа, які судяться з цими компаніями за той самий принцип.

Це вже не поодинокий випадок, а стійка судова тенденція: індустрія новин колективно оскаржує право AI-компаній безкоштовно використовувати журналістський контент як паливо для комерційних продуктів. Для AI-білдерів це не абстрактна юридична драма — це прямий сигнал про те, що вартість і доступність якісних текстових даних для тренування моделей найближчими роками змінюватимуться під тиском судів, а не лише ринку.

Що саме сталося?

Seattle Times (головна газета Сіетла) та Newsday (видання Лонг-Айленда) подали цивільний позов проти OpenAI і Microsoft, стверджуючи, що компанії скопіювали та використали архіви їхніх статей для тренування ChatGPT та інших продуктів без дозволу правовласника. Позивачі вимагають компенсації за порушення авторських прав і, найімовірніше, судової заборони на подальше використання їхнього контенту без ліцензійної угоди.

Обидва видання доєдналися до значно ширшого пулу медіа, які вже мають аналогічні позови проти OpenAI та Microsoft, — цей процес триває у судовій системі США вже понад рік. Ключовий аргумент позивачів у таких справах зазвичай однаковий: моделі не просто «навчалися» на текстах, а здатні відтворювати їхні уривки достатньо близько до оригіналу, щоб це вважалося репродукцією захищеного контенту, а не творчим синтезом.

Чому список позивачів продовжує рости?

Юридично приєднання до вже наявної хвилі позовів дешевше й ефективніше для окремого видавця, ніж ініціювання власного окремого процесу з нуля. Коли позов подає новий учасник у той самий час, коли в судах вже накопичилися прецеденти й процесуальні напрацювання по аналогічних справах проти OpenAI, це знижує судові витрати та підвищує шанси на консолідований результат — включно з потенційною глобальною мировою угодою для всієї категорії позивачів.

Є й практичний стимул: якщо суд або мирова угода встановить формулу компенсації чи обов'язкового ліцензування, пізні позивачі ризикують опинитися поза межами цієї домовленості. Тому видання, які раніше вичікували, зараз мають комерційний сенс приєднатися, поки вікно для участі у колективному процесі відкрите.

Що це означає для доступу AI-компаній до даних?

OpenAI одночасно перебуває у двох режимах взаємодії з медіагалуззю — судовому та комерційному. Компанія вже підписала платні ліцензійні угоди з низкою великих видавців, тоді як інші видання обирають шлях позову замість перемовин. За нашою оцінкою, ця розбіжність стратегій, ймовірно, підштовхне AI-лабораторії пришвидшити укладання ліцензійних угод із дедалі ширшим колом медіа, щоб знизити юридичні ризики й убезпечити майбутні релізи моделей від судових заборон.

Для практики це означає кілька речей одразу:

Висновок AiiN

Наша теза: серія позовів на кшталт цього — не разовий репутаційний епізод для OpenAI, а формування нового ринкового стандарту, за яким доступ до якісного журналістського контенту для навчання моделей стає платною й ліцензованою послугою, а не безкоштовним ресурсом за замовчуванням. Компанії, що будують продукти на великих мовних моделях, мають закладати вартість ліцензування контенту в економіку своїх продуктів вже зараз, а не сподіватися, що судова практика залишить статус-кво незмінним.

Чи означає цей позов, що OpenAI програє справу?

Ні, позов сам по собі не визначає результат — це лише початок судового процесу, і остаточне рішення чи мирова угода можуть з'явитися через місяці або роки судових слухань.

Чи є в OpenAI ліцензійні угоди з видавцями?

Так, OpenAI раніше укладала комерційні ліцензійні угоди з частиною великих медіахолдингів, паралельно з цим захищаючись від позовів з боку видань, які на такі угоди не пішли.