У серпні 2026 року Runway представила Solaris — систему, яка за текстовим описом генерує робочі екрани софт-інтерфейсу в реальному часі, а не статичний макет для подальшого верстання. Це перший великий публічний приклад того, що індустрія називає «generative software»: інтерфейс з'являється в момент запиту, а не проєктується заздалегідь командою дизайнерів.

Для будь-кого, хто будує продукти, тут важлива не сама демонстрація, а напрямок руху. Роками UI-дизайн тримався на послідовності: макет у Figma → передача розробнику → верстка → тестування на реальних юзерах. Solaris стискає цей ланцюжок до одного кроку — опису бажаного результату мовою.

За даними The Decoder, система Runway здатна створювати функціональні екрани «на льоту» — тобто без проміжного етапу статичного макетування, який досі був стандартом у розробці ПЗ. Для команд, що роками інвестували в дизайн-системи й бібліотеки компонентів, це виглядає радше як виклик усталеному процесу, ніж як черговий інструмент прискорення роботи.

Що саме показала Runway?

Runway випустила Solaris — систему генерації софт-інтерфейсів у реальному часі за текстовим промптом, яка створює не картинку інтерфейсу, а робочий екран. Це відрізняє її від попередніх генеративних UI-експериментів, де результатом зазвичай був статичний рендер або приблизний прототип без справжньої функціональності. Runway вже відома генерацією відео (Gen-3, Gen-4), тож Solaris — це логічне розширення компанії з медіа-генерації в бік генерації робочого софту. Точних технічних деталей — архітектури моделі чи доступності для широкого кола розробників — у відкритому доступі поки немає: Runway позиціонує Solaris як демонстрацію напрямку, а не завершений комерційний продукт.

Чим generative UI відрізняється від звичного процесу дизайну?

Класичний UI-процес — це заздалегідь спроєктована система: одна бібліотека компонентів, один набір станів, одна навігація для всіх користувачів. Generative software змінює саму одиницю виробництва — замість «екрана, який спроєктували один раз і показують мільйону людей» з'являється «екран, що збирається під конкретний запит конкретної людини».

Це не просто швидший спосіб зробити той самий інтерфейс. Це інша модель відносин між продуктом і користувачем: дизайн-система перестає бути фіксованим артефактом і стає радше набором правил, за якими модель компонує екран щоразу заново. Такий підхід ставить нові вимоги до тестування — перевіряти доводиться не один фінальний екран, а весь простір можливих варіантів, які модель здатна згенерувати.

Кому це вигідно, а кому створює ризик?

No-code та low-code платформи отримують найбільш очевидну вигоду — генерація робочого UI з тексту прямо конкурує з їхньою основною пропозицією цінності. SaaS-продукти з великою кількістю edge-кейсів (внутрішні дашборди, B2B-інструменти з десятками ролей) також виграють, бо генерація під запит знімає потребу проєктувати кожен рідкісний сценарій заздалегідь.

Ризик — у команд, чия конкурентна перевага побудована на впізнаваній, ретельно відшліфованій design-системі. Якщо інтерфейс генерується щоразу заново, послідовність бренду й UX-передбачуваність потребують нових механізмів контролю, яких індустрія поки не виробила, а їхня відсутність може призвести до фрагментованого й непередбачуваного досвіду користувача.

Що AI-білдерам робити з цим уже зараз?

Найпрактичніший крок — не чекати, поки generative UI стане мейнстрімом, а вже зараз відокремлювати в продукті логіку від подання: якщо бекенд і бізнес-правила чисто розв'язані з конкретним UI-шаром, перехід на згенерований або частково згенерований інтерфейс у майбутньому обійдеться дешевше. Другий момент — варто експериментувати з generative UI саме там, де вартість помилки низька: внутрішні інструменти, прототипи, admin-панелі, а не публічний фронт продукту з мільйонами користувачів.

Висновок AiiN

Наша теза: Solaris важливий не як конкретний продукт, а як сигнал, що межа між «дизайном інтерфейсу» і «генерацією контенту» продовжує стиратися — так само, як це вже сталося з текстом, зображеннями й відео. Ймовірно, найближчими роками ми побачимо не повну заміну проєктованого UI згенерованим, а гібридну модель: фіксований каркас бренду плюс згенеровані під запит екрани всередині нього. Для AI-білдерів це означає, що інвестиція в чисту архітектуру даних і бізнес-логіки зараз коштує дорожче, ніж інвестиція в конкретний UI-шар, — бо саме UI-шар найближчим часом стане тим, що можна перегенерувати за хвилини.

Чи означає Solaris кінець професії UI/UX-дизайнера?

Ні, але змінює фокус роботи. Дизайнерам, ймовірно, доведеться менше малювати конкретні екрани й більше формулювати правила та обмеження, за якими генеративна система будує інтерфейс — це ближче до ролі архітектора системи, ніж художника окремого екрана.

Коли generative software стане практичним інструментом для продакшн-продуктів?

Джерело не називає конкретних термінів масового впровадження, і на цьому етапі Solaris — це демонстрація напрямку, а не готовий production-інструмент для будь-якого продукту. Найреалістичніший сценарій найближчого часу — використання в низькоризикових середовищах: прототипування, внутрішні тули, no-code платформи.