OpenAI випустила для ChatGPT функцію Computer History, яка перетворює історію кліків і натискань клавіш користувача на комп'ютері у пошукову хронологію пам'яті чат-бота. Це принципово інший тип пам'яті: раніше ChatGPT запам'ятовував лише те, що користувач писав у чаті, а тепер джерелом контексту стає сама робота за комп'ютером.

Для індустрії AI-асистентів пам'ять давно перетворилася на головне поле конкуренції — хто краще «знає» користувача, той утримує його довше. Google будує пам'ять навколо Gmail і Docs, Microsoft просуває Recall на рівні Windows, а OpenAI тепер додає до цього списку власний журнал дій на екрані, паралельно з тим, як триває цінова війна між OpenAI і Anthropic на тлі тиску з Китаю.

За даними The Decoder, нова функція індексує активність користувача — кліки та натискання клавіш — і перетворює її на хронологію, яку ChatGPT може шукати й використовувати як контекст для відповідей.

Що саме дозволяє робити Computer History?

Computer History перетворює побутову активність за комп'ютером — які вікна відкривались, куди клікав користувач, що набирав на клавіатурі — на структуровану хронологію подій, доступну для пошуку всередині пам'яті ChatGPT. Замість того, щоб покладатися виключно на те, що людина явно розповіла боту в чаті, асистент отримує доступ до фактичного сліду роботи: яку сторінку переглядали годину тому, який документ редагували вчора, яку форму заповнювали позавчора.

Це принципово інший рівень контексту порівняно зі стандартною функцією Memory в ChatGPT, яка з 2024 року зберігає факти та вподобання, витягнуті з тексту розмов.

Чим Computer History відрізняється від попередньої пам'яті ChatGPT?

Головна відмінність — джерело даних. Стара пам'ять ChatGPT будувалася на тому, що користувач сам сформулював у діалозі: «я веган», «пишу React на TypeScript», «працюю над стартапом X». Computer History натомість фіксує дії, які людина не проговорює вголос, а просто виконує — і робить їх частиною пошукового контексту чат-бота.

Кому це корисно і де тут ризики для приватності?

Найбільше від такої пам'яті виграють сценарії, де асистент має діяти як помічник у рутинній роботі: пригадати, в якому файлі була потрібна цифра, відновити контекст перерваної задачі, підказати наступний крок у процесі, який людина вже почала виконувати на екрані. Для AI-білдерів це сигнал, куди рухається весь ринок персональних асистентів — від відповідей на запитання до пам'яті, вбудованої в саму роботу за пристроєм.

Зворотний бік — обсяг чутливих даних, який тепер потрапляє в індекс чат-бота. Історія кліків і клавіш здатна розкрити паролі, чернетки листів, фінансові деталі — практично все, що з'являється на екрані. Наскільки прозоро OpenAI дає користувачу контроль над тим, що індексується і як довго зберігається, — питання, яке варто перевіряти в налаштуваннях самостійно, а не сприймати на віру.

Висновок AiiN: пам'ять стає новим полем бою для AI-асистентів

Наша теза: Computer History — це не косметичне доповнення, а спроба OpenAI закріпити ChatGPT як асистента, який живе разом із користувачем на пристрої, а не тільки у вікні чату. Хто першим перетворить фоновий слід роботи людини на корисний контекст, той отримає перевагу в утриманні користувачів — конкурувати доведеться вже не якістю окремих відповідей, а глибиною персоналізації. AI-білдерам варто закладати подібний «журнал дій» як окремий тип пам'яті у власних продуктах, а не обмежуватися логами розмов.

Чи означає це, що ChatGPT постійно стежить за екраном користувача?

Судячи з опису функції, йдеться про індексацію кліків і натискань клавіш саме для побудови пошукової хронології пам'яті, а не про постійний відеозапис екрана. Точний обсяг даних, що збирається, і механізми контролю з боку користувача — деталь, яку варто перевіряти безпосередньо в налаштуваннях ChatGPT.

Чи можна вимкнути Computer History?

Це, ймовірно, налаштовується через ті самі опції керування пам'яттю, що й існуюча функція Memory в ChatGPT, оскільки Computer History описана як розширення тієї самої системи пам'яті чат-бота.