Anthropic не підписала жодної ліцензійної угоди з видавцями новин — на відміну від OpenAI, яка за останні два роки уклала контракти з News Corp, Axel Springer, Associated Press, Vox Media та ще десятком медіагруп. І попри це жоден великий видавець новин досі не подав на компанію позов за використання своїх текстів для тренування моделей Claude.

Це виглядає як юридичний парадокс: компанія, що монетизує ту саму сировину — тексти з відкритого вебу — без жодної домовленості з їхніми авторами, залишається поза прицілом судів, тоді як OpenAI одночасно й платить видавцям, і відбивається від позовів, включно з гучною справою The New York Times проти OpenAI та Microsoft, поданою в грудні 2023 року.

За даними Adweek, саме ця асиметрія і стала приводом розібратися, чому стратегія «нуль угод, нуль позовів» узагалі спрацьовує для Anthropic — і чи довго вона протримається.

Що показує розрив між OpenAI та Anthropic?

Розрив у тому, що OpenAI побудувала цілу мережу платних партнерств із медіа, тоді як у портфоліо Anthropic таких угод немає жодної. OpenAI платить видавцям за право показувати їхній контент у ChatGPT Search і за легальний доступ до архівів для донавчання моделей — це прямий, комерційний обмін: гроші за контент. Anthropic цю модель просто не використовує: компанія фокусується на API для розробників, агентних інструментах для кодингу та enterprise-продуктах, де кінцевий користувач не читає новини всередині чат-інтерфейсу так, як це відбувається в ChatGPT.

Хіба Anthropic взагалі ніколи не судили?

Ні — і тут важливо розрізняти типи позивачів. Anthropic таки програвала й закривала мировими угодами справи, але не від видавців новин, а від музичних видавців і письменників. У 2023 році Concord Music Group, Universal Music та ABKCO подали позов через відтворення текстів пісень моделлю Claude. А в 2025 році Anthropic погодилася виплатити 1,5 мільярда доларів за груповим позовом авторів книжок у справі Bartz v. Anthropic — через використання піратських бібліотек на кшталт LibGen для тренування моделей. Це один із найбільших зафіксованих розрахунків за авторське право в історії AI-індустрії.

Тобто теза «Anthropic ніколи не судили» точна лише щодо одного конкретного класу позивачів — великих новинних медіахолдингів. Саме цю вузьку, але показову прогалину й досліджує Adweek.

Чому саме новинні видавці не йдуть у суд?

Ключова відмінність — у тому, як продукт відтворює контент користувачу. Позов NYT проти OpenAI спирався на конкретні приклади, коли ChatGPT видавав великі фрагменти статей практично дослівно, що підважувало захист через доктрину fair use. Claude як продукт історично менше орієнтований на видачу новинного контенту у відповідь на пошукові запити — Anthropic не робила ставку на функцію типу ChatGPT Search, яка змагається з видавцями за трафік читачів напряму. Менше прямої конкуренції за увагу читача — менше очевидних кейсів «дослівного відтворення», на яких можна побудувати позов.

Ймовірно, видавці також прораховують вартість судового процесу проти компанії з меншою ринковою присутністю в їхній ніші: судитися з лідером ринку, який до того ж конкурує за трафік, економічно логічніше, ніж відкривати паралельний фронт проти гравця з іншою бізнес-моделлю.

Висновок AiiN: що це означає для AI-білдерів?

Наша теза проста: юридичний ризик тренування на чужому контенті визначає не факт відсутності ліцензії, а те, як продукт показує запозичений контент кінцевому користувачу. Ліцензійна угода — це страхування від позову, а не єдиний спосіб його уникнути; продукт, що не відтворює контент дослівно і не конкурує за трафік видавця напряму, залишається в сірій, але відносно безпечній зоні довше. Для команд, що будують AI-продукти на основі веб-скрейпінгу, висновок практичний: аудит варто робити не лише на вході (звідки дані), а на виході (що саме модель показує користувачу і як це виглядає поруч з оригіналом).

Чи означає відсутність позовів, що Anthropic юридично захищена назавжди?

Ні. Судова практика щодо ШІ та авторського права ще формується, і відсутність позову від видавців новин сьогодні не гарантує його відсутності завтра — особливо якщо Anthropic розширить продукти, що прямо конкурують за читацький трафік.

Чи варто стартапам копіювати підхід Anthropic — тренуватися без ліцензій?

Ризиковано без урахування контексту: кейс Bartz v. Anthropic на 1,5 мільярда доларів показує, що походження даних (піратські бібліотеки) саме по собі створює відповідальність незалежно від того, як продукт показує результат.