Оксана Ферчук, нова очільниця напряму штучного інтелекту в Міністерстві цифрової трансформації, назвала суверенний ШІ, цифровий шлях військового та розвиток dual-use продуктів трьома пріоритетами своєї роботи. Про це вона розповіла в інтерв'ю виданню AIN.ua, опублікованому 10 серпня 2026 року.

Для команди AiiN ця заява цікава не як чергова декларація намірів, а як сигнал: держава переходить від ролі стороннього спостерігача за AI-ринком до ролі одного з найбільших замовників і, ймовірно, автора технічних правил, під які муситимуть підлаштовуватися українські AI-стартапи.

За даними AIN.ua, три названі напрями — не окремі проєкти, а частини одного плану: наростити технологічну незалежність держави в критичній інфраструктурі під час війни, коли доступ до іноземних хмарних сервісів і моделей не можна вважати гарантованим назавжди.

Що таке суверенний ШІ і навіщо він Україні?

Суверенний ШІ — це здатність держави тренувати, розгортати й контролювати моделі штучного інтелекту на власній інфраструктурі, без критичної залежності від закордонних провайдерів API чи хмарних дата-центрів. Для країни, що веде повномасштабну війну, це не абстрактна амбіція, а питання безпеки: модель, яка обробляє дані про мобілізацію, логістику чи бойові дії, не повинна залежати від рішення іноземної компанії призупинити доступ.

На практиці це означає одразу кілька речей:

• власні або локально розгорнуті обчислювальні потужності для інференсу критичних систем;
• адаптацію відкритих ваг (open-weight) моделей під українську мову та специфічні державні задачі замість повної залежності від закритих API;
• юридичні й технічні стандарти, за якими дані громадян і військових залишаються в юрисдикції України.

Тут напрям Мінцифри перегукується зі світовим трендом: як ми писали про ставку Meta на відкриті моделі, відкриті ваги стають інструментом технологічного суверенітету не лише для великих гравців, а й для держав середнього розміру, яким не по кишені тренувати фронтир-моделі з нуля.

Що зміниться в цифровому шляху військового?

Цифровий шлях військового — це переведення всього циклу супроводу людини в армії, від мобілізації до демобілізації, у формат, керований цифровими сервісами держави, за аналогією з тим, як Diia вже перевела значну частину цивільного документообігу в застосунок. Ідеться про електронні накази, довідки, статуси й історію проходження служби, доступні військовому та відповідним структурам без паперового посередника.

Для AI-білдерів це практичний сигнал: там, де з'являється структурований цифровий слід — документи, статуси, історія переміщень, — з'являється і поле для автоматизації, від чат-ботів підтримки до систем маршрутизації звернень і виявлення аномалій у документообігу. Ключова умова тут — довірча архітектура: система, що працює з військовими даними, вимагає жорсткішого контролю доступу, ніж типовий цивільний сервіс.

Чому ставка саме на dual-use продукти?

Dual-use — це продукти й технології, розроблені для військового застосування, які водночас мають комерційний цивільний потенціал: системи розпізнавання образів для дронів, платформи керування флотами безпілотників, засоби радіоелектронної боротьби чи аналітичні інструменти для логістики. Україна за роки повномасштабної війни накопичила унікальну експертизу саме в цій ніші — через екосистему кластера Brave1 та десятки оборонних стартапів, які тестують рішення в бойових умовах.

Ставка на dual-use означає, що держава хоче перетворити цей бойовий досвід на джерело експортного доходу й приватних інвестицій після того, як технологія довела ефективність на фронті. Це логічний крок: ринок оборонних технологій зростає швидше за середній ринок ШІ-стартапів, а перевірені в бою рішення мають перевагу довіри, яку неможливо симулювати демо-версією для інвестора.

Висновок AiiN: держава стає одночасно клієнтом і архітектором правил

Наша теза проста: коли Мінцифри одночасно займається суверенним ШІ, цифровізацією військового обліку і dual-use продуктами, це означає, що найближчим часом держава стане і найбільшим замовником AI-інфраструктури, і автором технічних стандартів, під які муситимуть підлаштовуватися приватні компанії. Для українських стартапів це відкриває нішу — держзамовлення на локальні AI-рішення, — але й підвищує планку входу: сумісність із державними стандартами безпеки даних перестане бути побажанням і стане умовою тендера.

Практична порада для AI-білдерів: якщо ваш продукт хоч частково перетинається з оборонним, логістичним чи документообіговим напрямом, варто вже зараз проєктувати архітектуру з урахуванням можливої dual-use сертифікації та локального розгортання моделей — переробляти готовий продукт під ці вимоги постфактум завжди дорожче й повільніше.

Що таке суверенний штучний інтелект простими словами?

Це спроможність держави навчати, розгортати й контролювати AI-системи на власній інфраструктурі та за власними правилами, не залежачи критично від іноземних хмарних провайдерів чи закритих API.

Чим dual-use продукт відрізняється від звичайного оборонного?

Dual-use продукт із самого початку проєктується так, щоб мати застосування і на полі бою, і на цивільному ринку — наприклад, система комп'ютерного зору для дрона може працювати і в логістиці, і в моніторингу інфраструктури.

Чи вплине це на приватні AI-стартапи в Україні?

Так: державні пріоритети зазвичай перетворюються на вимоги тендерів і технічні стандарти, під які доведеться підлаштовуватися компаніям, що хочуть працювати з державним сектором чи оборонним ринком.