Останніми місяцями книжкові магазини по всьому світу почали бити на сполох: зростає кількість підозрілих закупівель рідкісних та цінних видань, за якими, ймовірно, стоять великі AI-фірми. Ці компанії, як стверджується, не лише скуповують цінні екземпляри, а й знищують їх після сканування, щоб використати текст для навчання своїх великих мовних моделей (LLM). Ця практика викликає серйозне занепокоєння щодо збереження культурної спадщини та етики використання даних для розвитку штучного інтелекту.

Для AI-білдерів це не просто новина з культурної сфери; це прямий виклик їхнім професійним цінностям та відповідальності. Питання про те, якою ціною ми будуємо майбутнє ШІ, стає дедалі гострішим. За даними Ars Technica AI, ця проблема вже активно обговорюється, і вона виходить за межі суто правових аспектів, торкаючись моральних та соціальних наслідків.

Що саме відбувається з рідкісними книгами?

Ситуація, що розгортається, нагадує сценарій наукової фантастики, де технологічний прогрес стикається з гуманітарними цінностями. Книжкові магазини, особливо ті, що спеціалізуються на рідкісних виданнях, фіксують нетипово великі замовлення на унікальні, часто єдині у своєму роді книги. Після придбання ці книги, замість того щоб осісти в приватних колекціях чи архівах, зникають безслідно. Підозра падає на AI-фірми, які, за припущеннями, сканують ці видання для отримання унікальних текстових корпусів, а потім утилізують фізичні копії. Мета — доступ до даних, які не індексуються Google Books чи іншими загальнодоступними базами, і які можуть надати моделям унікальний «культурний контекст» або спеціалізовані знання.

Цей підхід дозволяє AI-моделям навчатися на текстах, які ніколи раніше не були цифровані або доступні у широкому обігу. Це може включати давні наукові трактати, рідкісні художні твори, регіональні діалектичні словники або історичні документи, що містять унікальну інформацію про певні епохи чи культури. Проблема полягає в тому, що знищення фізичного носія після сканування — це не просто втрата одного примірника, а потенційно безповоротна втрата частини культурної пам'яті, якщо відсканована копія не буде належним чином збережена та архівована.

Які наслідки для культурної спадщини та AI-спільноти?

Якщо ці підозри підтвердяться, наслідки будуть багатовекторними і глибокими. По-перше, це пряма загроза збереженню культурної спадщини. Багато рідкісних книг існують у лічених примірниках, і їхнє знищення означає безповоротну втрату унікальних артефактів. По-друге, це ставить під сумнів етичність підходу до збору даних. Чи виправдовує «прогрес» ШІ знищення матеріальних джерел знань? Для AI-білдерів це питання не тільки про доступ до даних, а й про відповідальне ставлення до джерел цих даних.

Крім того, така практика може створити прецедент, коли цінність інформації у цифровому форматі повністю нівелює цінність її фізичного носія, що є небезпечним шляхом для культури та науки. Ми вже бачили, як рекурсивне самовдосконалення ШІ створює нові парадигми, але це не має відбуватися за рахунок руйнування основ.

Як AI-білдерам реагувати на ці виклики?

Для AI-білдерів ця ситуація є нагадуванням про необхідність вбудовувати етичні принципи в кожен етап розробки. Це включає не лише прозорість алгоритмів, а й відповідальність за джерела даних. Замість того, щоб сприяти знищенню, розробники можуть шукати альтернативні шляхи:

  1. Співпраця з архівами та бібліотеками: Замість покупки та знищення, можна ініціювати партнерства з культурними установами для оцифрування та збереження рідкісних видань, забезпечуючи при цьому доступ до даних для досліджень.
  2. Створення відкритих корпусів даних: Розробка та підтримка відкритих, етично зібраних датасетів може зменшити потребу у «сірих» методах збору інформації.
  3. Впровадження етичних кодексів: Розробка та дотримання внутрішніх етичних кодексів щодо збору та використання даних.
  4. Інвестиції у збереження: Фінансування проєктів з оцифрування та реставрації, що дозволить зберегти як фізичні копії, так і зробити їх доступними у цифровому форматі.

Ця ситуація підкреслює, що технологічний прогрес не може бути відірваний від соціального та етичного контексту. AI-білдери мають бути не просто інженерами, а й відповідальними громадянами, які усвідомлюють ширший вплив своєї роботи.

Висновок AiiN: ШІ має будувати, а не руйнувати

AiiN вважає, що розвиток штучного інтелекту повинен бути спрямований на розширення людських можливостей та збереження культурних цінностей, а не на їхнє руйнування. Інциденти зі знищенням рідкісних книг є тривожним сигналом, що вказує на критичну потребу в етичних стандартах та прозорості у сфері збору даних для AI. Майбутнє ШІ має ґрунтуватися на принципах відповідальності, співпраці та поваги до спадщини, адже справжній прогрес полягає не лише у створенні нових технологій, а й у збереженні того, що робить нас людьми.

Чи існують юридичні обмеження на знищення книг?

Зазвичай, якщо книга не захищена авторським правом і перебуває у приватній власності, її власник має право робити з нею все, що забажає. Однак, у випадку рідкісних книг, які є частиною культурної спадщини, можуть застосовуватися спеціальні закони про культурні цінності, особливо якщо вони мають статус національного надбання або вивозяться за межі країни.

Як відрізнити AI-фірму від звичайного колекціонера?

Книжкові магазини відзначають, що підозрілі покупці часто запитують про можливість придбання великої кількості рідкісних видань, не виявляючи типового для колекціонерів інтересу до стану, історії чи унікальності окремих екземплярів. Їхній інтерес зосереджений виключно на змісті, що є непрямою ознакою можливого використання для сканування.

Які альтернативи для навчання AI без знищення книг?

Існують численні альтернативи, зокрема співпраця з бібліотеками та архівами для оцифрування їхніх фондів, використання вже оцифрованих даних з відкритих джерел (як-от Project Gutenberg), а також розробка моделей, які можуть навчатися на менших, але якісніших та етично зібраних датасетах.