Адміністрація Трампа 2 вересня 2026 року подала офіційний документ на підтримку OpenAI у судовому спорі проти The New York Times, заявивши, що тренування великих мовних моделей на захищених авторським правом текстах загалом підпадає під доктрину fair use. За даними Techmeme, це один із перших випадків, коли федеральний уряд США формально й публічно стає на бік AI-компанії в одному з найгучніших copyright-процесів індустрії.

Позов NYT проти OpenAI та Microsoft триває вже понад два роки: видання звинувачує компанії у використанні мільйонів статей без ліцензії для тренування GPT-моделей і вимагає компенсацій та знищення датасетів, які містять її матеріали. До цього моменту суд розглядав справу без прямого втручання виконавчої влади — тепер це змінилося.

Позиція уряду не є судовим рішенням і юридично не зобов'язує суддю ухвалити рішення на користь OpenAI. Але амікус-документ від федеральної влади формує публічну й політичну рамку навколо справи, яка стосується не лише OpenAI, а й будь-якої компанії, що тренує моделі на скрейпнутих веб-даних.

Що саме стверджує уряд у цьому документі?

Головна теза — тренування LLM є трансформативним використанням тексту, а не його копіюванням чи заміною оригіналу на ринку. У класичному чотирифакторному тесті fair use (мета використання, характер твору, обсяг запозиченого матеріалу, вплив на ринок) уряд наголошує саме на першому й четвертому факторах: модель не відтворює статті NYT як товар-замінник, а вчиться на них статистичним патернам мови.

Чому саме зараз і чому це не випадковість?

Втручання адміністрації збігається з ширшою лінією Білого дому на дерегуляцію AI-індустрії — від скасування частини вимог до safety-звітності до публічної риторики про технологічне лідерство США. Ймовірно, підтримка OpenAI в суді проти NYT — частина тієї самої стратегії: використати виконавчу владу для формування сприятливого правового поля для американських AI-лабораторій ще до того, як прецедент встановить сам суд.

Кому це реально знижує юридичний ризик?

Найбільше від сприятливого прецеденту виграють компанії, що тренують власні моделі на великих корпусах веб-даних, а не лише на ліцензованих джерелах, — від великих лабораторій на кшталт OpenAI, Anthropic і Google DeepMind до менших стартапів, які файнтюнять відкриті моделі на скрейпнутих датасетах.

Це не єдиний судовий фронт для OpenAI: компанія вже проходить через низку інших позовів, де йдеться не про копірайт, а про відповідальність за контент і поведінку моделі.

Що з цим робити командам, які тренують моделі на веб-даних?

Юридичну визначеність поки рано вважати досягнутою — суд не зобов'язаний прийняти аргументацію уряду, а рішення в справі NYT проти OpenAI ще не ухвалено. AI-білдерам варто продовжувати документувати джерела тренувальних даних і зберігати можливість вибіркового видалення матеріалів на вимогу правовласників — незалежно від того, як завершиться цей конкретний процес.

Висновок AiiN

За нашою оцінкою, ключовий ефект цього документа — не юридичний, а сигнальний: він показує видавцям, що покладатися на суди як на єдиний важіль тиску на AI-компанії стає ризикованіше, а перемовини про прямі ліцензійні угоди (за зразком тих, що OpenAI вже підписала з іншими медіа) залишаються надійнішим шляхом монетизації контенту, ніж очікування на перемогу в суді.

Що таке fair use у контексті тренування AI-моделей?

Fair use — доктрина американського авторського права, яка дозволяє обмежене використання захищених творів без дозволу правовласника, якщо це відповідає критеріям трансформативності, обсягу запозичення та впливу на ринок оригіналу. Уряд США у своєму документі стверджує, що тренування LLM в більшості випадків цим критеріям відповідає.

Чи означає підтримка уряду автоматичну перемогу OpenAI в суді?

Ні. Амікус-документ — це лише експертна позиція, яку суддя може врахувати, але не зобов'язаний нею керуватися. Остаточне рішення у справі NYT проти OpenAI ще не ухвалене, і воно може як підтвердити, так і відхилити аргументацію уряду.